Сюжет: принаймні його левова частка, відверто анекдотичний. Американці єврейського походження ведуть зухвалу партизанську війну в тилу у німців, забиваючи ворогів биткою та вирізаючи їм скальпи. Цього мало? Причиною кінця Другої світової був один звичайнісінький кіносеанс, де зібралася уся нацистська верхівка. І цього замало? Тіло Гітлера перед смертю розстріляли (в кінотеатрі) так, що його навряд чи хтось міг впізнати. читати далі Не те щоб у фільмі не було б на що дивитись крім цих двох персонажів, але без них це було б зовсім інше кіно. Тарантіно, як завжди, підготував гідні ролі для майже усіх без винятку акторів – від Майка Маєрса, який засвітився в епізоді і насправді грав, до зірок Бреда Пітта та Даян Крюгер, для яких ролі у “Виродках” точно увійдуть до числа їхніх найкращих. Є у стрічці, як вже було сказано, чимало несподіваних поворотів, які залишають публіку з відкритим ротом, і є у ній щира любов до кіномистецтва як сили, що може подовжувати життя і змінювати історію. Є також напрочуд вдале для сучасного кіно використання в сюжеті музики, але у Тарантіно цей фактор завжди був на висоті. Підсумок: безперечно, один з найкращих фільмів цього року. Зразок кіно, яке тримає в напрузі і не припиняє дивувати протягом перегляду. Тільки не треба брати з собою на сеанс підручник з історії. І дітей на сеанс теж не варто брати: гра в Альдо Рейна може бути зовсім не такою безпечною, як колись в Чапаєва.